У рамках тижня протидії булінгу пропонуємо коротенькі відео для дітей та батьків

 До Дня Ментального здоров'я....

МЕТАМОРФОЗИ,   АБО  ДАВАЙТЕ  МИ   УЯВИМО,  ЩО …

Метаморфоз, метеморфоза  (від грец.- перетворення) -  перетворення   однієї  форми в іншу, видозмінення чогось.

         Кожний з нас не відмовляє собі у праві помріяти, уявити себе кимось, або  там, де хотілось би бути…  І ким ми тільки не буваємо: хтось стає чарівником, який може здійснити будь-яке бажання; хтось – уявляє себе вченою і дуже розумною людиною; інші - мріють розбагатіти, ще хтось – об’їхати всю земну кулю…Хто про що…! У кого ми тільки не перетворюємось в наших думках! У наших мріях відсутні  умовності, немає меж фантазіям… Іноді - деякі стають дійсністю, але  більшість…- залишається десь там – за мрійливим горизонтом. 

          А діти! Світ їх фантазій настільки  багатогранний та різнобарвний! Дайте їм можливість помріяти, перетворитись в бажане чи небажане – і всі їх думки про себе, оточуючих, навколишній світ повністю відкриються перед вами, як безцінна інформація ,  яку вони, можливо, ніколи і не проговорили б,не поділились   справжніми  бажаннями  і вподобанням.

         Але ким би ми не уявляли себе у своїх мріях – тією ж залишається наша сутність. Залишаються  наші особистісні риси, характерологічні  особливості, сприйняття  дійсності й світогляд, ціннісні орієнтації.                                                         

         Пропоную вашій увазі деякі вправи, які можна  використовувати не тільки на тренінгах по розвитку уяви, а й як вправи при вивченні особистості дитини, які насправді несуть  в собі великий обсяг інформації про тих, хто їх  виконує.

ВПРАВА «Як би я був/була/мушлею… »

Інструкція: Уявіть себе мушлею  й  опишіть, що б тоді відбувалось.

 Відповіді настільки різні, а деякі ,іноді, навіть дивують, але все з них стає зрозумілим про потреби й настрої наших дітей.

Наприклад,варіанти відповідей  учнів  5 класу: 

-   плавала морями й океанами, пізнавала світ;

-  жив би у тихому, гарному морі;

-   подорожувала;

-   шуміла як море, коли мене прикладали б до вуха;

-   з мене зробили б сувенір й поставили на видне місце;

-   мене б збирали відпочиваючі та забирали до себе до дому;

-   виконував би по три бажання тому, хто мене знайшов;

-   раділа життю й дружила б з іншими мушлями та рибками у морі;

-   грався би з іншими мушлями;

-   лежала б на дні моря;                       

-   весь час була б на пляжі;

-   причепився до рибини – нехай мене катає;

-   була б королевою моря;

-   лежала б на березі й воняла;

-   жив би в морі в домі з коралів;

-   не розмовляв і не ходив би до школи;

-  кожного дня лежав на сонці й відпочивав би взимку, і влітку;

-   завжди мовчав би.

Відповіді старшокласників дуже відрізняються від  думок п’ятикласників, тут частіше  додаються наступні :

-        уплив і не вертався б;

-        я б не знала таких проблем, які є в нашому світі, мушлею бути простіше  чим людиною;

-        я б була особливою мушлею, не схожою на інших, мала б свою форму, розміри, кольори - кольори веселки;

-        знайшла б місце, де мені затишно;

-        не ходив до школи, не робив домашнє завдання і кайфував би своїм життям;

-        мала б нести в собі всю інформацію про своє походження;

-        нічого б не було;

-        побачила, зрозуміла, дізналась про чарівний загадковий підводний світ океану;

-        заховався б під мул;

-        мене б ніхто не знайшов;

-        очі б мої нікого не бачили;

-        не треба було б робити уроки, на мене ніхто не кричав;

-        по боку школу;

-        мене б ніхто не чіпав;

-        лежала на затишному піску під теплим сонечком, мала безтурботне життя, спілкувалась із жителями морського дна;

-        ні про що не думав;

-        я би нікого не чіпала й від мене ніхто нічого не хотів;

-         по мені б топтались й поламали б мене.

Що це? Велике навантаження чи підлітковий перехідний вік викликає у старшокласників такі нерадісні думки? Чому таке обурення на оточуючий світ й спроба забігти «за очі»? Звідкіля така тривожність та напружений стан?          І якщо у дітей 5 класу в окремих випадках зустрічаються такі відповіді, то у старшокласників – дуже часто.

От тут і постають основні завдання  психологічної корекції по роботі

 з тривожними дітьми:      

      1.   Визначити особистісні причини надмірної тривожності.

2.    Сформувати у дитини впевненість у своїх силах перемогти свої страхи.

3.    Організувати ігрову діяльність, у якій можна моделювати страхи і тренуватися в їх  подоланні.

4.    Активізувати ті ресурси, які необхідні дитині для успішного подолання своїх  страхів.

5.    Допомогти батькам знайти психологічно правильні способи реагування на страхи своєї дитини.

з  агресивними дітьми:

1.    Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.

2.    Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто виявити свій  гнів, а експериментувати з  формами  його прояву.

3.    Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.

4.    Разом із батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.

 

 

Із знервованими дітьми:

1.     У процесі психологічного аналізу гри дитини визначити основні зони її емоційного напруження: чого вона боїться, чого уникає.

2.    Створити ігрові умови для того, щоб  дитина  сама усвідомила й висловила свої переживання.

3.    Якщо причиною негативного емоційного стану стала якась психотравмуюча ситуація, її необхідно поступово відтворити і знову пережити, але із залученням усіх необхідних психологічних ресурсів.

4.    Якщо причиною нервового виснаження дитини є її почуття невідповідності «ідеалу», то психологічна допомога включатиме формування впевненості у своїх можливостях і вміння спокійного сприймання.

5.    Для кожної дитини підбирається індивідуально-оптимальний

спосіб психоемоційної розрядки, опанувавши який, вона зможе самостійно знімати надмірне психологічне  напруження в разі необхідності.

До речі, під час виконання вправ по перетворюванню  можна запропонувати уявити себе, наприклад,  зірочкою. По відповідях стає зрозумілим, хто намагається «світити всім»,а  хто розуміє поняття «зірка» асоціюючи його лише із зіркою кіно або естради:

-        Я була б найгарнішою зіркою у всесвіті;

-        Мене б подарували коханій людині;

-        Я б краще всіх співала на сцені;

-        Я б всіх осяяла своїм промінням;

-        У мене брали б автограф;

-        Я б світила коли темно;

-        Мене б впізнавали на вулиці;

-        В мене б закохувались;

-        Всі зірки неба були б моїми друзями;

-        Я б була складовою частинкою великого яскравого сузір’я;

-        Всі задирали голови й дивились на мене  вночі;

-         Були б фанати;

-        Мене б назвали чиїмось красивим іменем;

-        Я б зрозумів, що ж відбувається в космосі;

-        Я б товаришувала із сонцем;

-        В мене б було багато грошей і я б купив собі будинок та машину.

  І таких варіантів уявлень – безліч: квітка, дощ, сонце, поросятко,учитель, друг  та ін.  

              Наступна вправа, на перший погляд, здається зовсім несерйозною, а розважального характеру, але вона надасть змогу  визначити ставлення дитини до оточуючих, та зрозуміти кого вона для себе виділяє як значущих.

ВПРАВА «ПОЦІЛУНОК З ПРИВІТОМ»

Інструкція: Всі ви знаєте, що по радіо передають передачу «Поцілунок з привітом», де всі бажаючі можуть передати привіт кому завгодно. Уявіть, що вам надали змогу на 30 секунд вийти в прямий ефір й передати привіт. Кому ви його адресуєте? Чи можливо ви щось повідаєте світові?

По відповідям яскраво видно які  ціннісні орієнтації у  дитини, яке  оточення є для неї оптимальним, кому вона надає перевагу, хто є для неї авторитетом:

-        Денис – зе бест !(про себе)

-        я - каратист! Бійся мене!

-        дайте грошей!

-        мені погано…

-        в мене брат- просто клас!

-        Свєта й Маня – найкращі!

-        мамця, папця, я вас люблю!

-        Іванови – краще всіх !

-        Передаю привіт мамі, тату, сестрі Олі, бабусі Нюсі та дідусю Паші, бабусі й дідусю, що живуть в Черкасах ,своїй хресній та її сину Олегу,хресному  та його родині , і т.д.

-        8 клас – рулить!

-        наша школа – перша!

-        в нашому місті вас чекає затишок;

-        світ ! – привіт !

-        всім – цьом !

-        життя – чудове !

-        люди, давайте жити дружно!

-        навкруги - політичні ігри;

-        Гр-р-р-р (рухлива імітація залякування : руки з кігтями вгору).

Це перші слова, які прийшли дітям на думку, тобто - це їх думки. За одні – радієш, інші –насторожують, треті – лякають.

         Мабуть, частіше треба надавати нашим нащадкам змогу «вилити» все те, що знаходиться в їх світлих голівоньках, для того, щоб попередити небажане, прийти на допомогу у скрутній  ситуації, направити на правильний шлях для досягнення своєї мети і просто, щоб ЗНАТИ, про що ж вони думають, наші діти!?   І це безперечно  надасть можливість педагогам та  психологам передбачити й попередити не тільки деякі вчинки ,а й наслідки, до яких вони можуть призвести. 

 

 

 Профілактика і корекція дитячої агресивності

 

Зіткнення з дитячою агресивністю завжди викликає розгубленість у дорослих. Але деякі прояви жорстокості, впертості і непослуху не завжди свідчать про наявність у дитини будь-яких психічних відхилень, часто він просто не знає, як себе правильно вести, і йому досить просто трохи допомогти, надати підтримку. Психологи кажуть, що з агресивними або демонстративними дітьми працювати легше, ніж із замкнутими або загальмованими, так як вони швидко дають зрозуміти, що з ними відбувається.

Для профілактики дитячої агресивності дуже важливо підтримувати в родині атмосферу теплоти, турботи і підтримки. Почуття захищеності і впевненість у батьківській любові сприяють більш успішному розвитку дитини. Чим більш впевненим у собі він стане, тим рідше буде відчувати гнів, заздрість, тим менше в ньому залишиться егоїзму.

Батькам і педагогам слід зосередити зусилля на формуванні бажаної поведінки, а не на викорінення небажаного, подаючи дітям приклад просоціальної поведінки (турботи про інших, допомоги, співчуття і т. д.).

Необхідно бути послідовними в своїх діях по відношенню до дітей. Найбільшу агресію виявляють ті діти, які ніколи не знають, яку реакцію батьків викличе їх поведінку на цей раз. Наприклад, за один і той же вчинок дитина в залежності від настрою батька міг отримати або запотиличник, або заохочення.

! Вимоги, що пред'являються дітям, повинні бути розумні, а на їх виконання треба наполягати, ясно даючи дітям зрозуміти, чого від них чекають.

Слід уникати невиправданого застосування сили і погроз для контролю поведінки дітей. Зловживання такими заходами впливу на дітей формує у них аналогічна поведінка і може стати причиною появи в їхньому характері таких неприємних рис, як злість, жорстокість і впертість.

Важливо допомогти дитині навчитися володіти собою, розвивати у нього почуття контролю. Діти повинні знати про можливі наслідки своїх вчинків і про те, як їх дії можуть бути сприйняті оточуючими. До того ж у них завжди повинна бути можливість обговорити спірні питання з батьками і пояснити їм причини своїх вчинків - це сприяє розвитку почуття відповідальності за свою поведінку.

Дитина має право висловлювати свої негативні емоції, але робить це не за допомогою вереску або стусанів, а словами. Треба відразу дати понять дитині, що агресивна поведінка ніколи не принесе вигоди. Необхідно вчити дитину говорити про свої переживання, називати речі своїми іменами: «я розлютився», «я образився», «я засмутився». Коли дорослий розсерджений, важливо стримувати гнів, але висловити свої почуття голосно і сердито: «Я вражений і ображений». Ні в якому разі не обзивають дитини дурним, тупим і т.д. - він буде так само поводитися з іншими дітьми.

! Чим більше буде агресії з боку дорослого, тим більше ворожості зародиться в душі дитини. Не маючи можливості відповісти своїм безпосередніми кривдникам - батькам, педагогам дитина відіграється на кішці або поб'є молодшого.

Іноді дитині потрібно просто розуміння, і одне лише ласкаве слово здатне зняти його озлоблення. В інших випадках тільки прийняття і співчуття дитині може не вистачити.

Завдання дорослих в тому, щоб навчити дітей правильно направляти, проявляти свої почуття. Буває, що дуже запальний дитина намагається стримуватися на людях (наприклад, в школі), але вдома він зривається: влаштовує істерики, скандалить, грубить рідним, б'ється з братами і сестрами. Такий прояв агресії не приносить йому бажаного полегшення. Він незадоволений тим, що трапилося і відчуває себе винуватим. Через це напруга збільшується ще більше, і наступний зрив буває більш бурхливим і тривалим.

Найголовніше - навчити дитину розряджатися - позбавлятися від накопиченого роздратування, дати йому можливість використовувати  його енергію яка переповнює «в мирних цілях».

Таким дітям необхідно запропонувати соціально прийнятні методи для вираження пригніченого гніву.

- Нехай дитина залишиться один в кімнаті і висловить все, що накопичилось, на адресу того, хто його роздратував.

- Запропонуйте йому, коли складно стриматися, бити ногами і рукам спеціальну подушку, рвати газету, комкать папір, штовхати консервну банку або м'яч, бігати навколо будинку, писати все слова, які хочеться висловити в гніві.

- Дайте дитині рада: в момент роздратування, перш ніж щось сказати або зробити, кілька разів глибоко вдихнути або порахувати до десяти. Це допомагає заспокоїтися.

- Також можна послухати музику, голосно поспівати або покричати під неї.

- Можна попросити дитину намалювати почуття гніву. Тоді агресія знайде вихід у творчості.

- Батьки можуть навчитися управляти поведінкою своїх агресивних дітей, для цього слід:

• звернути особливу увагу на ігри дитини. В іграх діти здійснюють свої мрії, фантазії і страхи;

• обговорювати з дитиною, на кого він хоче бути схожий, які якості характеру його приваблюють, а які відштовхують;

• стежити за тим, який приклад ви подаєте дитині. Якщо дитина судить інших людей, нагороджує їх «ярликами», можливо, він повторює ваші слова;

• бути готовим уважно вислухати дитину, якщо він хоче розповісти вам свій сон. Уві сні діти часто бачать те, чого їм не вистачає в житті. Особливу увагу звертайте на повторювані сюжети сновіденій;

• заохочувати дитину говорити про те, що його хвилює, що він переживає;

• навчити дитину прямо говорити про свої почуття, про те, що йому подобається, а що ні.

! Дуже активним і схильним до агресії дітям слід створити умови, що дозволяють їм задовольнити потребу в русі, а також зайнятися потрібної справою. Наприклад, можна запропонувати їм зайняття в спортивних секціях, участь в змаганнях або в постановці спектаклів, організовувати для них різні ігри, тривалі прогулянки або походи.

Сучасним батькам дуже складно витримати суперництво із засобами масової інформації (особливо з телебаченням), надаючи вплив на соціальний розвиток своїх дітей. Згідно дослідам американських соціологів, в масовій культурі США проявлення агресії і жорстокості часто оцінюється високо і підноситься як засіб досягнення цілей. У телепередачах, які є для дитини потужним джерелом інформації, фізичне насильство показують в середньому п'ять-шість разів на годину. Агресія телевізійних і комп’ютерних героїв часто нагороджується, а позитивні персонажі бувають так само агресивні, як злочинці. У нашій країні ситуація з пропагандою агресивної поведінки не сильно відрізняється від американської. Психологи вважають, що телевізійне насильство особливо збільшує ймовірність агресивних реакцій у тих, хто і так схильний до агресії.

Не треба намагатися повністю захистити дитину від негативних переживань. У повсякденному житті уникнути гніву, образ чи зіткнення з жорстокістю неможливо. Важливо навчити дітей протистояти агресорам, які не уподібнюючись ім.

! Дитина повинна вміти сказати «ні», не піддаватися на провокації оточуючих, з гумором ставитися до невдач і знати, що в свої проблеми іноді правильніше присвятити дорослих, ніж розбиратися з ними самостійно.

Однак якщо батьки люблять дивитися фільми жахів і бойовики - дитина теж їх полюбить. А якщо бити собаку на очах у дитини, нічого дивуватися, що через деякий час він почне мучити тварин, а потім і людей. Діти - максималісти, і, отримавши урок цинізму в дитинстві, подорослішавши, вони не стануть замислюватися про те, що відчуває їх жертва.

! Тільки особистим прикладом, розвиваючи у дитини співчуття, співпереживання, прагнення допомагати тим, хто слабший, протистояти хвилі агресії, захльостує дітей з екранів телевізорів, моніторів комп’ютерів і сторінок популярних газет і журналів.

 «Особливості роботи з дитиною –дислектиком в умовах шкільного простору»

Останніми роками спостерігається значне зростання кількості учнів, яким важко дається читання. Таким дітям важко встановлювати зв’язок між звуками й відповідними літерами. Ці труднощі свідчать про наявність своєрідних розладів читання, які мають назву «дислексія».
          Дислексія– часткове специфічне порушення процесу читання, що виражається специфічними помилками, зумовленими не сформованістю або розладами функцій, що забезпечують процес читання. Це відбувається внаслідок того, що мозок плутає або перемішує букви і слова. Діти, хворі дислексією, часто володіють поганою пам’яттю на слова.

Можливі причини розладу

Патологія може бути викликана внаслідок різних причин, серед яких:

1.    Нейробіологічні причини  недорозвинення або порушення функцій конкретних зон кори головного мозку.

2.    Спадкова схильність:  мутація певного гена шостої хромосоми, яка впливає на розвиток нейронів упевних зонах мозку.

3.    Дефіцит навичок прослуховування прочитаного і самостійного читання в дошкільному періоді і в ранньому шкільному віці 

4.    Травми головного мозку.

5.    Родові патології: неправильний розвиток пуповини, передчасне відшарування плаценти, тривалі пологи, асфіксія плоду.

6.    Токсичнеураження ЦНС  зародка в разі алкогольної або медикаментозної інтоксикації.

7.    Інфекційне ураження мозку плоду в разі хвороби матері під час вагітності такими захворюваннями, як краснуха, кір, віспа, герпес, грип.

Найновішу класифікацію дислексії розробила Р. Лалаєва, яка поділяє її на такі види:

1) оптична, 2) мнестична, 3) фонематична, 4) семантична, 5) аграматична, 6 ) тактильна (у сліпихдітей).

          Оптичні дислексії. Виявляються в труднощах засвоєння букв, подібних графічно, в змішеннях подібних графічно букв і їх взаємних замінах.

          Мнестичні дислексії. Ці порушення читання проявляються в труднощах засвоєння всіх букв, в їх недиференційованих замінах. Діти не можуть відтворити в певній послідовності мовний ряд із 3 - 5 звуків  або слів, а якщо і відтворюють, то порушують порядок проходження звуків або слів або скорочують їх кількість, пропускаючи звуки, слова.

          Фонематичні дислексії. Ці порушення пов'язані з недорозвиненням функцій фонематичної системи і є найбільш поширеними.

          Семантичні дислексії. Виявляються в порушеннях розуміння прочитаних слів, пропозицій, тексту.

          Аграматичні дислексії. Ці порушення обумовлені недорозвиненням граматичного ладу мови, морфологічних і синтаксичних узагальнень.

          Тактильна дислексія спостерігається у сліпихдітей. В основі лежать труднощі диференціації тактильного сприймання букв азбуки Брайля.

Дислексія ще не означає, що здібності дитини до навчання нижчі середнього рівня. Дійсно, багато людей, які страждають від дислексії, володіють видатними розумовими здібностями. Але їх нездатність читати добре може ускладнити вивчення багатьох областей знань.

Дислексію ще називають хворобу геніїв. Ця недуга абсолютно не пов'язана з інтелектуальним потенціалом людини. До дислектиків належали такі розумово розвинені особи як Ганс Крістіан Андерсен, Вінстон Черчіль, Людвіг ван Бетховен, Вольфґанґ Амадей Моцарт, Томас Едісон, Джон Леннон, ОззіОзборн, ПаблоПікассо, Кіану Рівз,Стів Джобс, Річард Бренсон, АлександерГремБелл, Дженніфер Еністон, Кіра Найтлі

Вправа «Спробуй прочитати»

Мета: відчути себе на місці дитині, що має порушення читання (дислексію).

Пропонується прочитати текст у дзеркальному відображенні.

Обговорення:

Як вам читалось? Ваші враження?

Що може відчувати дитина,  коли має такі проблеми?

Які симптоми викликає дислексія

Ознаки дислексії у маленьких дітей дошкільного віку наступні:

•   Дитина довго думає, перш ніж що-небудь сказати.
•   Повільно вивчає нові слова.
•  Відчуває труднощі при римування.
•   Відчуває труднощі при виконанні багатоступеневих завдань.
• У дитини шкільного віку можуть виявлятися наступні ознаки дислексії:
•   Проблеми при читанні окремих слів, наприклад, слів на картках.
•  Проблеми при співвіднесенні букв з відповідними звуками.
•  Плутає маленькі слова.
•  Читає літери задом наперед.
• Пише слова задом наперед.

Якщо у дитини є одна з цих ознак, це ще не означає, що він хворий дислексією. Багато дітей у віці до 7 років читають літери задом наперед. Але якщо у дитини є кілька перелічених ознак, а також проблеми з читанням, або якщо в родині були дислектики, то дитину потрібно відвести на огляд до лікаря.

Корекція дислексії

Лікування, а також корекції дислексія не підлягає у звичному розумінні цього слова. Будучи нейробиологической особливістю, можливо лише трохи допомогти малюкові впоратися з труднощами, що виникають при дислексії, але не вилікуватиназавжди. 

Корекція дислексії здійснюється за розробленою методикою Рональда Д. Дейвіса. Мета методики надати друкованим словами образність. Знаючи, що хворі добре сприймають тривимірні образи, тому перебудувати їх досить таки складно. Завдяки прийомам друковані слова перетворюються в образні вирази і вже не являють проблему для дислексика.

Вчителі початкових класів, вчителі дефектологи, логопеди, психологи повинні пам’ятати, що корекцію таких порушень треба проводити цілеспрямовано по етапах, тривало й систематично, поки помилки такого роду не зникнуть у самостійних письмових роботах учнів та під час читання.