Відчуття комфорту, відсутності булінгу в класі залежить від рівня згуртованості учнів.

  Тому була проведена акція в 5 - 7 класах "Разом ми впораємось!"

 Години спілкування

Булінг в школі:

 яким він буває та на що треба звернути увагу

 Крокуй до укриття – пісня – руханка,

яку можна дітям нагадати – там є алгоритм дій при тривозі

 

Світлана Ройз 

Колошкільне. В цьому матеріалі я згрупувала питання цього тижня, які найчастіше приходять від батьків та вчителів. Те, про що я ще не писала. В кінці - посилання на практичні матеріали, що можуть бути корисними. Вибачте, буде багато, хоч писала тільки практичне.

1. Після тривожних ночей та обстрілів – діти, навіть якщо вони не демонстрували різких реакцій, спочатку можуть бути в стані завмирання, а потім ми можемо спостерігати збудження, і можливу агресивну поведінку. (може бути й навпаки – загальмованість). Це закономірний процес. І так має бути. Діти, які не привертають до себе уваги – якраз і можуть бути в більшій небезпеці, ніж ті, хто дозволяють собі відреагувати напруження. Ми будемо вимушені уроки онлайн та офлайн починати зі стабілізації.

Стабілізація: Це створення рамок безпеки. Налаштування один на одного, Налаштування на приміщення (клас, укриття, кімнату зум).

Коли ми приходимо в клас, чи починаємо урок в укритті, чи повертаємось з укриття до школи, ми «фіксуємо реальність»:

словами – кажемо: ми в класі. Ми зараз в укритті.

Зоровий контакт: подивіться – де вікно, (де вихід, знайдіть щось зеленого (будь-якого) кольору.

Заземлення, звертаємо увагу на тіло: наприклад, Постукайте ногами по полу, розкладіть речі на парті, відчуйте як ви спираєтесь на спинку стільця. Простукайте себе долонями, наче килим.

Дихання: можна попросити здути з парти уявні пилинки. (будь-які вправи, де видих повільніше, ніж вдих)

Ритм: Мартін Штраубе – він навчає травмапедагогіці, наголошував на дуже важливому – повернення відчуття ритму. (у нас зараз об’єктивно біологічні ритми змінені). З ритмом пов’язані всі наші біологічні налаштування. І з ритмом пов’язане відчуття безпеки. Разом з дітьми можна простукати ритм пісні, просити, щоб діти повторили плескотом, чи тупотінням ніг ритм за нами. Ритм – це й рутини, вибудована зрозуміла послідовність дій. Навіть в житті з нашим дивним ритмом, важливо дотримуватись того, що стало «рамками безпеки».

Рух, руханка – допомагає вийти зі стану зціпеніння, направляє активність, допомагає відновити концентрацію уваги.

Ми можемо разом з дітьми створити ритуал – починати перший урок з того, що вони разом співають (гімн, Червону Калину, те, що вони самі обиратимуть) це згуртовує, налаштовує на спільну дію, знімає відчуття відчуження, налаштовує нашу дихальну систему, знімає напругу, дає відчуття безпеки і того, що моєму голосу (мені) «тут є місце». І активізує зони Брока, які можуть бути неактивними в стресі.

Можливо, створити в класі свій особливий жест вітання та прощання,

І нам потрібно кожен урок повторювати правила: ті правила, які були очевидні, зараз важливо озвучувати. Ми нагадуємо, що можна пити воду, де туалет, що ми робимо, коли лунає сигнал тривоги.

Вчителька\вчитель (як і батьки) точно ж може зізнатись, що самі дуже втомлені і складно відновлюються після ночі, і розуміють, як дітям може бути складно. І може розповісти, що їй допомагає. Це тільки зробить відносини щирішими. Нормалізує стан дітей і зніме зайву тривогу.

2. В стані стресу відчуття часу та орієнтації в просторі може змінюватися – дітям може складно розраховувати, скільки буде потрібно часу на дорогу, на виконання завдань. (коли ми в стані стресу у нас загострюються всі сенсорні відчуття – коли їх забагато, може здаватися, що час тягнеться дуже довго, чи навпаки миттєво). Можливо, використовувати будильники, пісочні годинники. І створювати навіть в приміщенні більше вказівників дороги, навігацію. І саме зараз ігри, які залучають просторове сприйняття - корисні.

3. Хвилини мовчання – в Україну повернулись діти, для яких хвилини мовчання в школах о 9:00 незвичні. (Не у всіх школах їх проводять). Багато питань від батьків саме про це. Все залежить від того, як саме ми пояснили сенс хвилини мовчання. Навіть маленькій дитині ми можемо сказати, що це можливість подякувати і дати пам’ять всім, хто бореться чи постраждав під час війни. В цю хвилину ми можемо сказати – дякую ЗСУ і всім, хто нас захищає, можна помолитись, якщо так в сім’ї заведено, можна уявити над самим собою та над класом будь-який символ сили, який буде для дитини зрозумілим та прийнятним. Якщо батьки знають, що в школі проводять хвилини мовчання – поговорити з дитиною важливо вдома. І, звичайно, вчителі можуть це теж прояснити.

4. Нехай мене вибачать всі освітяни та батьки – перші два місяці шкільного життя точно будуть не про знання і досягнення. А про співналаштування, про знайомство, контакт дітей. І чим більше ми в цьому допоможемо, тим швидше діти зможуть перейти саме до навчального процесу. І тим менше буде проявів булінгу в школі. Дітям одночасно тривожно виходити з онлайн формату і важливо бути поруч наживо. Нам буде потрібно вигадувати більше спільних завдань, ігор, проєктів. Тільки, коли дитині безпечно фізично та емоційно, коли вона відчуває себе «своєю» в групі – мозок починає працювати саме на засвоєння нового. І важливо пам’ятати, що ми швидше будемо втомлюватись від контактів.

5. Наш аудиальний канал депривований. Забагато небезпечних подразників пов’язаних зі звуками. Важливо подбати, щоб сигнали тривоги у дітей в телефонах були вимкнені, звуки дзвінків не були різкими, чи може, їх взагалі замінити. Можливо (я поки ще не знаю, як) домовитись, що в школі з'являться «ресурсні тихі місця»

6. Знов непедагогічне. Повторюсь - Зараз не час досягнень, оцінок та навантаження. Школа сама по собі зараз – терапевтичний практикум. Бо повертає відчуття «нормальності», режиму, спілкування, стимулювання до дій. Діти зможуть все надолужити, але саме зараз їм потрібна наша особлива уважність і підтримка

7. Підручники. Я обіцяла прочитати підручники для молодшої школи з української мови та літератури. Прочитала. Отримала рецензію від колег та дискримінаційну експертизу. І найближчим часом підготую матеріал з загальними (я не буду писати про окремі підручники) пропозиціями для вчителів по темах, в яких ми саме зараз маємо бути уважними. І зовсім скоро буде в вільному доступі методичка для вчителів, створена по їх запитаннях – ми відповідали для сайту НУШ з колегою Наталією Подоляк.

Напевно, найважливіше - нашим дітям відчувати нашу близькість та віру в них

Практики:

1. Завтра буде відкритий доступ до відео, яке ми створювали для Першого уроку в рамках програми «Ти ЯК». В ньому не буде роздумів про війну, не буде спонукань для рефлексій. Це мають робити ті, хто знаходяться поруч з дітьми і хто знайомий дітям та відчувається близьким та безпечним. На відео я дуже просто розповідаю дітям (1-6 клас) про різні емоції та показую 3 вправи. Дихальну, і дві ресурсні – стабілізаційні. Які можна використовувати та включати в будь-який момент. На початку уроку, класній годині, в укритті. А колеги – записували більш рефлексивне відео з практиками для учнів старшої школи. Завтра зранку буде в ефірі, і я поділюсь посиланням.

2. Ресурсна скриня – матеріали для дітей різного віку для того, щоб навчити розрізняти емоції, усвідомлювати та скеровувати. https://resursna-skrynia.nus.org.ua/resursna-skrinya/

- Книжечка – розмальовка з копінг стратегіями – добре, щоб в перші шкільні дні діти самі її розмалювали та тримали в рюкзачках https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../10_coloring_book.pdf

- Шаблон для спостережень та рефлексій з тілесної усвідомленості https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../2021/08/06_human.pdf

- «Пастка для злості» - шаблон саморобки – розмальовки для скеровування агресії https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../2021/08/11_catch.pdf

- Плакат «Я можу» - для пояснення дитині що таке «вікно толерантності» і пропозицією стратегій, як в нього повертатись - може висіти в класі https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../08/12_poster.pdf

- «Оголошення» - можуть висіти на стінах в класі - пропозиція дій, які допомагають при сумі та злості https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../08/04_notice.pdf

3. Дихальні картки – у вільному для завантаження доступі – картки з простими дихальними практиками, які можуть бути в класі, в укритті. Саме з них можна розпочинати урок. Чи використовувати, коли потрібно заспокоїтись . https://www.facebook.com/171923206205552/posts/5708204639244020/

4. Крокуй до укриття – пісня – руханка, яку можна дітям нагадати перед початком навчального року – там є алгоритм дій при тривозі https://www.youtube.com/watch?v=DxS_dV9T55U...

5. Картки сили – ідеї практик для стабілізації в офлайн та онлайн роботі з дітьми (картки з зображенням тварин, природних явищ, різних об'єктів із пропозицією тілесних вправ, метафор сили, ігор) їх можна використовувати, як руханки, як тілесні вправи https://www.facebook.com/171923206205552/posts/5508937402504079/

6. Карткова гра для дітей та дорослих. "Скажи мені. Сила запитань". Гра для відновлення та встановлення близькості, стабілізації, для скеровування до рефлексій. https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=6351897178177167&id=100000708430176

7. Твоя сила – стабілізаційний практикум для дітей 8-14 років. З 22 практиками ресурсності, усвідомлення емоцій, самопідтримки. Можна використовувати як в індивідуальній, так і в груповій роботі. https://nus.org.ua/.../2022/05/Your_Power_praktikum_web.pdf

8. Стійкість для Стійких – 20 анімацій з тілесними стабілізаційними практиками (по 20сек) https://drive.google.com/.../1bhR1r4Td4W5IkJmSmbWY3H...

9. Гра – Приховані дари – знаходь свою силу. її можна використовувати, як стабілізаційну практику. Пропонувати картки перед контрольними роботами, коли діти тривожаться https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=7047974551902756&id=100000708430176

Я одночасно знаходжусь в кількох ролях. Я працюю з дітьми – які дуже сильні, але й дуже вразливі. Я мама – і наша донька йде до школи. І я дуже тривожусь. Я знаходжусь поруч з вчителями – і вклоняюсь їх стійкості. І теж тривожусь за те, щоб їм вистачило сил впорались із відповідальністю та навантаженням.

Складність в тому, що ми по ходу напрацьовуємо новий для всіх досвід і самі часто не встигаємо адаптовуватись та відновлюватись.

Сил нам всім. І я, і колеги зараз готові відповідати на запитання вчителів та батьків. І ми разом точно впораємося!

 

Вправи на розслаблення та релаксацію

Вправи на розслаблення та релаксацію нормалізують гіпертонус і гіпотонус м'язів. Оптимізація тонусу є однією з найважливіших задач корекції. Будь-яке відхилення від оптимального тонусу є як причиною, так і наслідком змін в психічній і руховій активності дитини, негативно позначається на загальному ході її розвитку.

Наявність гіпотонуса зазвичай пов'язана зі зниженням психічної і рухової активності дитини, з високим порогом і тривалим латентним періодом виникнення всіх рефлекторних і довільних реакцій.

Гіпотонус поєднується з уповільненим переключенням нервових процесів, емоційною млявістю, низькою мотивацією і слабкістю вольових зусиль.

Наявність гіпертонусу проявляється в руховому неспокої, емоційній лабільності, порушеннях сну. Для таких дітей характерно відставання в формуванні довільної уваги, диференційованих рухових і психічних реакцій, що надає психомоторному розвитку своєрідну нерівномірність і може спровокувати виникнення розладу дефіциту уваги і гіперактивності. Таким дітям складно розслабитися. Саме тому після перерви на самому початку занять дитині необхідно дати відчути її власний тонус і показати варіанти роботи з ним на наочних і простих прикладах.

Регуляція сили м'язового тонусу повинна проходити відповідно до законів розвитку рухів: від голови і шиї до нижніх кінцівок (цефалокаудальний закон), від шиї і плечей до кистей, пальців і відповідно від колін до пальців ніг (проксімодістальний закон).

«Поза спокою»

Мета: освоєння і закріплення пози спокою і розслаблення м'язів рук. Необхідно сісти ближче до краю стільця, спертися на спинку, руки вільно покласти на коліна, ноги злегка розставити. Формула загального спокою вимовляється вчителем повільно, тихим голосом, з тривалими паузами:

Всі вміють швидко танцювати,

Стрибати, бігти, малювати,

І ми будемо вивчати

Як спокійно відпочивати.

Є у нас гра така –

Дуже легка та проста,

Сповільнюємо рух,

Напруга з тіла – ух!

І це все недаремно –

Розслаблення - приємно!

«Промінчики»

Сидячи на підлозі (стільці), почергово напружуйте і розслаблюйте м’язи:

-        шиї, спини, сідниць; правого плеча, правої руки, правої кисті, правого боку, правого стегна, правої ноги, правої ступні; лівого плеча, лівої руки, лівої кисті, лівого боку, лівого стегна, лівої ноги, лівої ступні.

«Частинки»

Дитині пропонується сісти зручно, закрити очі і зосередити увагу на своєму тілі; виконати 3-4 цикли глибокого дихання в індивідуальному темпі, звертаючи увагу тільки на дихання. Потім треба напружити все тіло, як можна сильніше, через кілька секунд напругу скинути, розслабитися; проробити те ж саме з кожною частиною тіла (вчитель називає по черзі частини тіла, зупиняючись на кожному сегменті окремо – права рука, ліва рука, шия, груди, спина, живіт, поперек, права нога, ліва нога); по позі дитини і "хвилі" його дихання можна легко визначити "затиснуті" місця.

Необхідно навчити дитину прислухатися до свого тіла і додатково попрацювати з напруженими ділянками тіла, наприклад зробити кілька повільних кругових рухів головою або "розім'яти" литки ніг і т.д.

«Макаронина»

Мета: зняття м’язових спазмів, затискання та напруги, створення позитивного настрою.

Зміст вправи: Учасникам пропонується уявити себе довгою жорсткою макарониною, вона тверда і непохитна (тіло напружене, міцне, струнке). Та ось макаронину починають варити, вона м’якне, розслаблюється, стає піддатливою і розкутою.

«Зміни місце»

Мета: вправа є інформативною, спрямована на зняття м’язового статичного напруження.

Зміст вправи: Учасникам потрібно пересісти на інше місце, якщо він (вона) має: коротке волосся, любить яблука, вміє грати на гітарі, носить спідницю, одягнений в брюки, полюбляє футбол, відвідує спортивну секцію і т.д.

«Масаж джунглів»

Зміст вправи: Учасники стають у коло один за одним. Ведучий розповідає їм історію про тварин, які живуть у джунглях. Учасникам потрібно рухатися по колу, передаючи рухами характерні особливості тварин, таким чином роблячи масаж спини тим, хто стоїть попереду.

Історія. «Ми веселі мандрівники і любимо мандрувати пішки (імітація руху «пішки» за допомогою вказівного і середнього пальців рук).

Ми обходили багато земель і одного разу потрапили в джунглі. Першою нам зустрілась пантера, яка немов кішка, м’яко ступала лапами по землі (легко торкатись долонями спини, переступати, «мов кішка»).

Побачивши нас, вона ліниво потягнулася (провести долонями рук по спині зверху вниз, витягнувши руки) і повільно пішла далі (імітація руху «пішки»).

Веселі мавпи швидко стрибали з ліани на ліану і сміялися (швидкі й легкі постукування долонями по всій спині).

З болота виліз величезний бегемот і пішов шукати своїх друзів – слоненят (пальці стиснуті в кулачки, повільно і важко опускати кулачки на спину).

А вони були поряд: бігали і доганяли одне одного (швидкі постукування кулачками по спині).

І ось раптом побачили в траві строкату стрічку. Це була змія. Вона повільно рухалась у траві (звивистий рух по спині однією рукою).

Ми обминули її й пішли собі далі (рухи вказівними й середніми пальцями обох рук по спині).

«Штанга»

Дітям пропонують уявити собі, що вони піднімають важку штангу. Дитина широко розставляє ноги і напружує м'язи ніг. Нахиляється вперед і стискає руки в кулаки. Повільно випрямляється, згинаючи в ліктях напружені руки, ривком піднімає уявну штангу, потім опускає її вниз і розслабляє м'язи.

«Лялька - маріонетка»

Діти по команді дорослого послідовно виконують наступні рухи: кисті рук опускаються вниз; руки згинаються в ліктях; руки розслабляються і падають вниз; тулуб згинається, голова опускається вниз; коліна згинаються, дитина присідає навпочіпки.

«Набридлива муха»

Вчитель говорить: «Уявіть собі, що ви лежите на пляжі, сонечко зігріває, рухатись не хочеться. Раптом муха прилетіла і сіла на лоба. Щоб прогнати муху, рухайте бровами. Муха літає біля очей, моргайте, спробуйте прогнати муху очима, перелітає зі щоки на щоку – надувайте по черзі кожну щоку, сіла на підборіддя – порухайте щелепою і т.д. »

 

 

«Ходіння по лінії»

Дитина повинна пройти по прямій лінії, ставлячи п'яту однієї ноги перед пальцями другої з розпростертими в сторони руками.

«Робот»

Вчитель говорить про те, що діти зараз перетворяться в робота, який вміє тільки підкорятися командам. Дитина завмирає в стійці «струнко». Далі дорослий дає команди, наприклад: «Три кроки вперед, два кроки праворуч, праву руку вперед, два кроки наліво, ліву руку в сторону, руки опустити, стояти струнко».

"Чаша добра" (візуалізація).

Мета: емоційний розвиток. Інструктор: "Сядьте зручно, закрийте очі. Уявіть перед собою свою улюблену чашку. Подумки наповніть її до країв своєю добротою. Уявіть поруч іншу чужу чашку, вона порожня. Відлийте в неї зі своєї чашки доброти. Поруч ще одна порожня чашка, ще і ще... (відливають зі своєї чашки доброту в порожні). Не шкодуйте! А зараз подивіться в свою чашку. Вона порожня, повна? Додайте в неї свою доброту. Ви можете ділитися своєю добротою з іншими, але ваша чашка завжди залишатиметься повною. Відкрийте очі . Спокійно і впевнено скажіть: "Це я! У мене є така чашка доброти! "

«Експрес Медитація»

Мета: концентрація уваги та налаштування на роботу, зняття психо-емоційної напруги.

Зміст вправи: Діти влаштовуються як зручніше на свої місця та під спокійнумузику і слова ведучого медитують: «Глибоко вдихнітьтричі носом, видихаючи через рот. Ви відчуваєте своє тіло, воно м’яко рухається і безпечно тримається на землі. Покладіть руки на серце. Побажайте собі, щоб цей день був чудовим. Хай я буду в безпеці і щасливим сьогодні. Побажайте рідним, тим, кого ви любите безпеки і щастя. Подумайте про тих людей, з ким ви сьогодні зустрінетесь, дітьми, вчителями – побажайте їм гарного дня та безпеки. Зверніться до когось «Нехай у всіх нас буде хороший день». Відчуйте як це тепло проходить від вашої маківки до пальчиків ніг. Насолоджуйтесь деякий час цим відчуттям. Глибоко вдихніть, відкрийте очі і пройдіться поглядом по всіх учасниках.

«Емоційний крокодил»

Мета: розвивати вміння висловлювати емоції вербально та співвідносити їх з життєвими ситуаціями, реакціями організму.

Зміст вправи: Необхідні картки з написами почуттів, потреб, емоцій.

Учасники стають попарно напроти одного і наосліп обирають собі по картці. Задання кожного учасника описати як ця емоція, почуття, потреба проявляється і що учасник при цьому відчуває чи як діє. Не можна використовувати те слово, яке написано на картці. Його потрібно вгадати по опису партнера.(Наприклад, «Радість» – «Я посміхаюся, відчуваю щастя, прилив енергії», «Здивування» – «Це коли щось з’являється неочікуване і непередбачуване і я кажу – ооо» .

«Олені»

Мета: освоєння і закріплення пози спокою і розслаблення м'язів рук. Інструктор: "Уявіть собі, що ви – олені. Підніміть руки над головою, схрестіть їх, широко розставивши пальці. Напружте руки. Вони стали твердими! Нам важко і незручно тримати так руки, опустіть їх до колін. Розслабте руки. Спокійно. Вдих – пауза, видих – пауза.

Подивіться: ми – олені,

Рветься вітер нам зі стелі!

Вітер стих,

Розправим плечі,

Руки знову на коліна.

А тепер трошки ліниві ...

Руки не напружені

І розслаблені.

Відпочивають пальчики!

Відпочивають рученьки!

Відпочивають голівоньки!

Дихається легко і спокійненько.

«Сніговик»

Дітям пропонують уявити себе щойно зліпленим сніговиком – тіло має бути сильно напружене, як замерзлий сніг. Але пригріло сонечко, і сніговик почав танути: спочатку тане і повисає голова, потім опускаються плечі, розслабляються руки і т.д. В кінці вправи дитина м'яко присідає на стілець (підлогу) і сидить (лежить) розслаблена, уявляючи, що вона – калюжка води.

«Швидке розслаблення»

Діти можуть сидіти на стільцях, кожен пункт можна виконати декілька разів. Нагадуйте про рівномірне дихання:

1. Сядьте на стілець рівно, не перехрещуючи ноги. Якщо хочете, можете закрити очі. Порухайте пальцями ніг, стисніть їх сильно та повільно розслабте.

2. Піднімаємось вище до литок. Тримайтесь за стілець, відірвіть п’ятки від підлоги та напружте литки. Поволі розслабте ноги.

3. Напружте м’язи пресу, а потім розслабте.

4. Відведіть плечі назад, напружте спину. Розслабтесь.

5. Стисніть пальці у кулак сильно-сильно, наче схопили щось. Відпустіть. Стисніть руки у кулак та притисніть до себе. Плечі підтягніть до рук та розслабтесь.

6. Потрясіть руками, відчуйте легку напругу у м’язах.

«Візуалізація»

Вправа, яку можна виконувати у хвилини відпочинку до чи після важливого уроку. Підберіть частинку казки чи оповідання, багату на образи. Діти сидять мовчки, заплющивши очі. А ви у цей час читаєте їм обраний твір. Попросіть учнів уявляти все, про що ви кажете. Для більшого ефекту можете читати під легку фонову музику. Потім попросіть їх розказати, що вони відчували у моменти, коли слухали. Нехай вони запам’ятають це відчуття та пригадують його у хвилини напруги чи тривоги.

 

 

   Консультація для батьків

 «Як забезпечити умови психологічного комфорту для дітей»

Дитинство... Який щасливий час у житті кожної людини. Це той період життя, коли світ здається чарівним, усі істоти стають друзями, мрії здійснюються. Це світ захоплюючих безперервних пригод. Це час, коли батьки здаються всесильними, бо все вміють і знають. Стільки всього нового оточує дитину, кличе все зрозуміти, спробувати...

Але чи дійсно це так?

Пропоную задуматись, за яких умов ми, дорослі, почуваємося комфортно? Переконана, що, більшість, почувається добре там:

·      де приймають нашу думку, навіть, якщо вона суперечить думці інших;

·      де нас поважають як особистість;

·      там, де, ми маємо право на помилку, і за це не стикнемось із осудом, а здобудемо підтримку.

Так само і в стосунках з дитиною, нам необхідно створити атмосферу прийняття, довіри та взаєморозуміння. Існує кілька важливих моментів, завдяки яким можна зробити спілкування з дитиною не тільки успішним, а  й корисним, аби вона виросла самодостатньою, здоровою особистістю, яка здатна самотужки створити умови для власного щасливого життя.

Так, дорослі у своєму спілкуванні з дитиною завжди повинні обґрунтовувати своє прохання чи заборону (наприклад, «Бігати тут небезпечно, тому що тут їздять машини…». Пояснюючи «чому» дорослий проявляє повагу та розуміння до дитини, тим самим і створює для неї комфортне середовище вдома, в садочку, будь-де.

 У активному словнику дорослих - і педагогів, і батьків не повинно бути фраз «зроби так, бо я так сказала», «неправильно», «ти не правий». Існує безліч не категоричних способів сказати дитині «Ні»

Поради «Як правильно дитині говорити «ні»?»

·         Говорити «Ні» якомога рідше.

·     Забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття чи емоції.

Якщо уникнути заборони не вдалося, намагайтеся:

·                 Замінити слова «ні» і «не можна» іншими фразами.

·                 Пояснювати причину.

·         Вимовляти «Ні» впевнено і нейтрально.

·                 Пропонувати альтернативу.

·                 Бути послідовними.

·                 Сформувати систему заборон, прийнятну для вашої родини.

·                 Бути зразком у дотриманні встановлених правил.

·                 Виробити єдину позицію щодо заборон.

·                 Розділити з дитиною її почуття.

·                 Заохочувати дитину за гарну поведінку.

Шановні дорослі, почніть з простого: навчіться не критикувати вибір дитини. Якщо дитина, наприклад, надала перевагу сьогодні певному одягу, не будьте різкими - «Ти одягнеш те, що я сказала!». Поясніть: «Я розумію, що тобі дуже хочеться одягнути саме цей одяг, але сьогодні надворі прохолодно і ти можеш замерзнути в ньому. Пропоную підшукати щось інше». Запропонуйте дитині вибір, який вона може зробити, відповідно до її віку: «Хочеш надіти червоний чи синій светр?».

Коли щось необхідно заборонити, добре використати позитивну рекомендацію, указавши час або місце, у якому дитина може робити те, що вона хоче зробити: - «Не слід бігати в хаті. Можеш вийти на двір та побігати там».

Намагайтеся якомога рідше говорити «Ні». Величезна кількість заборон є шкідливою для повноцінного розвитку малюка. Чим менше приводів ви знаходите, щоб сказати дитині «Ні, не можна», тим серйознішим буде ставлення до тих заборон, які ви все ж таки запровадите. Таких суворих заборон має бути 2-3, не більше.

Пам’ятайте, що частка «Не» в мові не сприймається малюками. Краще скажіть: «стоп», «зупинися», «а давай отак...», «будь обережний — це небезпечно», «виховані люди роблять ...», тощо...

Уникайте фраз «Не гнівайся», «Не плач», «Не бійся», адже дитина має право висловлювати будь-які почуття.  І наше завдання — навчити її робити це правильно.

Якщо дитина не розуміє, чому щось не можна робити, ймовірність того, що вона захоче повторити цю дію знову, збільшується. Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу. А якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу — вона безпечніша», в дитини з’являється можливість вибору.

Будь-яка заборона має залишатися такою завжди, в будь-якій ситуації. Інакше малюк просто не зрозуміє, чому вчора цю дію було заборонено, а сьогодні вона раптом стала доступною. Він може вирішити, що всі «Ні» залежать від настрою дорослих і насправді не несуть абсолютно ніякої небезпеки. Тож краще не практикувати дозвіл забороненого.

Якщо дитина почула ваше «Ні» й послухала вас, то таку поведінку малюка потрібно відзначати й закріплювати позитивними коментарями чи діями. Адже те, що ви були почуті, — це великий успіх.

Намагайтеся частіше говорити дітям: «Обери», «Я пропоную», «Якщо хочеш», «Я рада за тебе», «Мені шкода», «Чому ти так вважаєш», «Це твоя думка».

Також важливу роль відіграє прийняття як успіхів, так і невдалих спроб дитини. Буває ми дратуємось - «З такою допомогою тільки роботи додається!». Контролюйте себе, демонструйте прийняття, скажіть: - «Дякую, що хотів допомогти мені…». «Наступного разу будь більш уважним». «Я насправді ціную, що ти допоміг...». «Зробимо це разом…». Звертайте увагу на зусилля, підбадьорюйте та проявляйте підтримку його починанням: «Я знаю, що ти можеш краще».

В даному випадку дитина не лише відчуває прийняття, піклування, а й вчиться  бути терплячою, контролювати свої емоції. Ми ж так часто потребуємо від дітей слухняності, а слухняність і є самоконтроль своїх дій, слів та емоцій. Як же дитина може навчитися контролювати себе, якщо ми дорослі так часто самі про це забуваємо.

Пам’ятайте, що дитяча психіка настільки прозора, що ніяка проблема не має сили, а тоне в ігровій діяльності дитини. Оточуючі уявляються дитині іншими добрими світами, в яких можна почерпнути для себе стільки всього нового та цікавого!

А наша справа — не шкодити цьому про­цесу, допомагати розвиватися, шукати себе й одночасно вчити дітей життєвого досвіду та вчитися в них легкості, безпосередності, щирості.