АБЕТКА З БЕЗПЕКИ

 школяра середньої школи 

ПОРАДНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ:

 ЯК РОЗПОЧАТИ НАВЧАЛЬНИЙ РІК У ЧАСИ ВІЙНИ 

ПОРАДНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

 Активності для учнів та учениць у бомбосховищах шкіл 

 

 Дихальні відеовправи:

Психологічні аспекти організації освітнього процесу в умовах воєнного/післявоєнного стану 

Війна в Україні стала стресом для усіх учасників освітнього процесу. За таких умов істотно зростає роль всіх педагогічних працівників, які можуть надавати першу психологічну допомогу та підтримку усім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань функціонування системи освіти. Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають емоційне напруження та страждання. Таку допомогу може надати не лише практичний психолог, а також вчитель, знайомий з правилами надання першої психологічної допомоги. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність. Фізичні та емоційні стани людини взаємопов'язані і тому здатні взаємовпливати один на одного. Під час напружених емоційних станів у дитини змінюється міміка, темп мовлення, з’являється метушливість, змінюється дихання, пульс, колір обличчя, можуть з’явитися сльози.              

   Рекомендуємо впровадження «психологічної хвилинки», яка допоможе здобувачеві освіти впоратися зі стресом та його наслідками, емоційно налаштуватися на урок, на плідну роботу. Це дасть змогу створити сприятливу атмосферу, що дозволить дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту, що є природним механізмом стабілізації. Регулярне виконання «психологічних хвилинок» у зручний час та слушній нагоді допоможе здобувачеві освіти стати більш спокійним, врівноваженим, а також дозволить краще зрозуміти свої почуття. Звертаємо увагу, що вчитель має сам визначити, коли і у який час потрібно провести «психологічну хвилинку». Реакції на кризову ситуацію у дітей різних вікових категорій є різними. Відповідно до таких ситуацій є різними й ризики, а також потреби виходу з них. Під час кризової ситуації здобувачі освіти можуть відчувати власну провину за події, що відбулися. У них виникають страхи, знижується рівень комунікації, або, навпаки, вони проявляють надмірну турботу про захист та порятунок людей. 

На травмуючу ситуацію можуть виникати такі реакції:

• перезбудження; 

• тривожність; 

• емоційний ступор;

 • уникання місць, людей, предметів, що нагадують про травмуючу подію. 

• емоційна байдужість – захисна реакція; 

• негативізм, «спалахи» гніву, агресії; 

• уникання спілкування; • ризиковані вчинки; 

•занепокоєність щодо своєї безпеки та можливості повторення травмуючих подій; 

•зниження уваги та концентрації; 

• підвищена активність; 

• роздратованість; 

• пропущення занять; • скарги на самопочуття; 

• постійне обговорення подій та фокусування уваги на окремих деталях того, що трапилися.