Консультація для батьків

 «Як забезпечити умови психологічного комфорту для дітей»

Дитинство... Який щасливий час у житті кожної людини. Це той період життя, коли світ здається чарівним, усі істоти стають друзями, мрії здійснюються. Це світ захоплюючих безперервних пригод. Це час, коли батьки здаються всесильними, бо все вміють і знають. Стільки всього нового оточує дитину, кличе все зрозуміти, спробувати...

Але чи дійсно це так?

Пропоную задуматись, за яких умов ми, дорослі, почуваємося комфортно? Переконана, що, більшість, почувається добре там:

·      де приймають нашу думку, навіть, якщо вона суперечить думці інших;

·      де нас поважають як особистість;

·      там, де, ми маємо право на помилку, і за це не стикнемось із осудом, а здобудемо підтримку.

Так само і в стосунках з дитиною, нам необхідно створити атмосферу прийняття, довіри та взаєморозуміння. Існує кілька важливих моментів, завдяки яким можна зробити спілкування з дитиною не тільки успішним, а  й корисним, аби вона виросла самодостатньою, здоровою особистістю, яка здатна самотужки створити умови для власного щасливого життя.

Так, дорослі у своєму спілкуванні з дитиною завжди повинні обґрунтовувати своє прохання чи заборону (наприклад, «Бігати тут небезпечно, тому що тут їздять машини…». Пояснюючи «чому» дорослий проявляє повагу та розуміння до дитини, тим самим і створює для неї комфортне середовище вдома, в садочку, будь-де.

 У активному словнику дорослих - і педагогів, і батьків не повинно бути фраз «зроби так, бо я так сказала», «неправильно», «ти не правий». Існує безліч не категоричних способів сказати дитині «Ні»

Поради «Як правильно дитині говорити «ні»?»

·         Говорити «Ні» якомога рідше.

·     Забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття чи емоції.

Якщо уникнути заборони не вдалося, намагайтеся:

·                 Замінити слова «ні» і «не можна» іншими фразами.

·                 Пояснювати причину.

·         Вимовляти «Ні» впевнено і нейтрально.

·                 Пропонувати альтернативу.

·                 Бути послідовними.

·                 Сформувати систему заборон, прийнятну для вашої родини.

·                 Бути зразком у дотриманні встановлених правил.

·                 Виробити єдину позицію щодо заборон.

·                 Розділити з дитиною її почуття.

·                 Заохочувати дитину за гарну поведінку.

Шановні дорослі, почніть з простого: навчіться не критикувати вибір дитини. Якщо дитина, наприклад, надала перевагу сьогодні певному одягу, не будьте різкими - «Ти одягнеш те, що я сказала!». Поясніть: «Я розумію, що тобі дуже хочеться одягнути саме цей одяг, але сьогодні надворі прохолодно і ти можеш замерзнути в ньому. Пропоную підшукати щось інше». Запропонуйте дитині вибір, який вона може зробити, відповідно до її віку: «Хочеш надіти червоний чи синій светр?».

Коли щось необхідно заборонити, добре використати позитивну рекомендацію, указавши час або місце, у якому дитина може робити те, що вона хоче зробити: - «Не слід бігати в хаті. Можеш вийти на двір та побігати там».

Намагайтеся якомога рідше говорити «Ні». Величезна кількість заборон є шкідливою для повноцінного розвитку малюка. Чим менше приводів ви знаходите, щоб сказати дитині «Ні, не можна», тим серйознішим буде ставлення до тих заборон, які ви все ж таки запровадите. Таких суворих заборон має бути 2-3, не більше.

Пам’ятайте, що частка «Не» в мові не сприймається малюками. Краще скажіть: «стоп», «зупинися», «а давай отак...», «будь обережний — це небезпечно», «виховані люди роблять ...», тощо...

Уникайте фраз «Не гнівайся», «Не плач», «Не бійся», адже дитина має право висловлювати будь-які почуття.  І наше завдання — навчити її робити це правильно.

Якщо дитина не розуміє, чому щось не можна робити, ймовірність того, що вона захоче повторити цю дію знову, збільшується. Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу. А якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу — вона безпечніша», в дитини з’являється можливість вибору.

Будь-яка заборона має залишатися такою завжди, в будь-якій ситуації. Інакше малюк просто не зрозуміє, чому вчора цю дію було заборонено, а сьогодні вона раптом стала доступною. Він може вирішити, що всі «Ні» залежать від настрою дорослих і насправді не несуть абсолютно ніякої небезпеки. Тож краще не практикувати дозвіл забороненого.

Якщо дитина почула ваше «Ні» й послухала вас, то таку поведінку малюка потрібно відзначати й закріплювати позитивними коментарями чи діями. Адже те, що ви були почуті, — це великий успіх.

Намагайтеся частіше говорити дітям: «Обери», «Я пропоную», «Якщо хочеш», «Я рада за тебе», «Мені шкода», «Чому ти так вважаєш», «Це твоя думка».

Також важливу роль відіграє прийняття як успіхів, так і невдалих спроб дитини. Буває ми дратуємось - «З такою допомогою тільки роботи додається!». Контролюйте себе, демонструйте прийняття, скажіть: - «Дякую, що хотів допомогти мені…». «Наступного разу будь більш уважним». «Я насправді ціную, що ти допоміг...». «Зробимо це разом…». Звертайте увагу на зусилля, підбадьорюйте та проявляйте підтримку його починанням: «Я знаю, що ти можеш краще».

В даному випадку дитина не лише відчуває прийняття, піклування, а й вчиться  бути терплячою, контролювати свої емоції. Ми ж так часто потребуємо від дітей слухняності, а слухняність і є самоконтроль своїх дій, слів та емоцій. Як же дитина може навчитися контролювати себе, якщо ми дорослі так часто самі про це забуваємо.

Пам’ятайте, що дитяча психіка настільки прозора, що ніяка проблема не має сили, а тоне в ігровій діяльності дитини. Оточуючі уявляються дитині іншими добрими світами, в яких можна почерпнути для себе стільки всього нового та цікавого!

А наша справа — не шкодити цьому про­цесу, допомагати розвиватися, шукати себе й одночасно вчити дітей життєвого досвіду та вчитися в них легкості, безпосередності, щирості.