В рамкам проєкту "Завжди поруч"

Як гратися з тривожними дітьми

На початкових етапах роботи з тривожною ди­тиною треба керуватися такими правилами:

·      включення дитини у будь-яку нову гру має відбуватися поетапно. Нехай вона спочат­ку ознайомиться з правилами гри, подивиться, як у неї грають інші діти, і лише по­тім, коли сама захоче, стане її учасником;

·      необхідно уникати змагальних моментів та ігор, у яких враховується швидкість ви­конання завдання, наприклад, таких, як «Хто швидше?»;

·      якщо ви вводите нову гру, то ліпше про­водити її на матеріалі, вже знайомому тривожній дитині, щоб вона не відчувала небезпеки від зустрічі з чимось невідо­мим. Можна використовувати знайомі ма­люнки, картки, частину інструкції або правил із гри, в яку дитина вже грала ба­гато разів;

·      у колективні ігри три ножну дитину мож­на запрошувати, якщо вона почувається достатньо комфортно, а спілкування з ін­шими дітьми не викликає у неї особливих труднощів;

·      ігри із заплющеними очима рекомен­дується проводити лише після тривалої роботи з дитиною, коли вона сама вирі­шить, що може виконувати цю умову;

·      працюючи з тривожними дітьми, треба пам'ятати, що стан тривоги, як правило, су­проводжується сильним напруженням різ­них груп м'язів. Тому релаксаційні і ди­хальні вправи таким дітям просто необ­хідні.

 

Вправа «Царська сім'я»

Мета: підвищити самооцінку та власну значу­щість учасників.

Тренер пропонує учасникам об'єднатися у чоти­ри підгрупи, кожна з яких має зобразити за допо­могою пантоміми певну «сімейну фотографію». Потім роздає картки із завданням зобразити:

царську сім'ю;

сім'ю всесвітньо відомого ученого;

сім'ю «нових українців»;

сім'ю кінозірки.

Підгрупи по черзі представляють «сімейну фо­тографію». Решта учасників намагається відгадати, хто «зображений на фото».

Тренер проводить обговорення у колі. Під час обговорення учасники по черзі відповідають на запитання: «Що ви відчували під час виконання вправи?».

 

Вправа «Ліфт»

Мета: навчити учасників знімати м'язове напру­ження.

Тренер: Покладіть долоню на живіт. Уявіть, що живіт — це перший поверх будинку. Трохи вище — шлунок — це другий поверх. Потримайте там долоню. Тепер покладіть її на груди й уявіть, що це — третій поверх. Приготуйтеся, ми починаємо «поїздку на ліфті». Вдихніть через ніс повільно і глибоко — так, щоб повітря дійшло до першого по­верху — до живота. Затримайте подих. Видихніть через рот. Зробіть це так, щоб повітря піднялося на один поверх вище — до шлунка. Затримайте подих. Видихніть через рот. Видихніть і «підніміть ліфт» ще на один поверх — до грудей. Затримайте подих. Видихніть через рот. Під час видиху ви відчуваєте, що напруження та хвилювання виходять із тіла, не­мов із дверей.

Вправу слід виконувати стоячи. Подих затриму­вати на 2 — 3 секунди.

 

Вправа «Закінчи речення»

Мета: підвищити самооцінку учасників.

Тренер пропонує учасникам стати кружка і по черзі продовжити речення: «Я вмію...» (перше ко­ло), «Я зможу...» (друге коло). Коли учасник вимо­вить закінчення фрази, усі йому аплодують.

 

Вправа «Комплімент»

Мета: підвищити самооцінку та власну значу­щість учасників.

Тренер пропонує учасникам стати у два кола — внутрішнє і зовнішнє — обличчям одне до одного. Кожен учасник із зовнішнього кола має сказати комплімент учаснику, який стоїть навпроти нього у внутрішньому колі. Потім за сигналом тренера кожен учасник із зовнішнього кола робить крок вліво (за годинниковою стрілкою), опиняючись навпроти наступного учасника із внутрішнього ко­ла, щоб зробити йому комплімент і т. д. Так учасни­ки зовнішнього кола рухаються за часовою стріл­кою, а внутрішнього — стоять на місці. Потім учас­ники внутрішнього і зовнішнього кола міняються місцями.