Діагностика професійного вигорання

 

Методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина — людина»

(Практикум по психологии менеджемента и профессиональной деятельности / Под ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. — СПб.: Речь, 2001. - С. 276-282.)

 

Інструкція

Вам пропонується 22 твердження про почуття та переживання, пов'язані з роботою. Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і вирішіть, чи почуваєте Ви себе таким чином відносно Вашої роботи.

 Якщо у Вас не було та­кого почуття, у бланку для відповідей позначте позицію 0 — «ніколи».

 Якщо у Вас було таке почуття, вкажіть, як часто Ви його відчували. Для нього навпроти питання поставте бал, що відповідає частоті виникнення того чи іншого почуття.

 

1.  Я відчуваю себе емоційно виснаженим.

2.  Наприкінці робочого дня я відчуваю себе, як вичавлений лимон.

3.  Я відчуваю себе втомленим, коли прокидаюсь вранці і мушу йти на роботу.

4. Я добре розумію, що відчувають мої учні та колеги, та використовую це в інтересах справи.

5.  Я спілкуюся з моїми учнями цілком формально, без зайвих емоцій, і нама­гаюся звести спілкування з ними до мінімуму.

6.  Я відчуваю себе енергійним та емоційно піднесеним.

7.  Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях.

8.  Я відчуваю пригніченість і апатію.

9.  Я можу позитивно впливати на продуктивність роботи моїх учнів та колег.

10. Останнім часом я став більш черствим (нечутливим) у ставленні до тих, з ким працюю.

11. Як правило, оточуючі мене люди багато вимагають від мене та маніпулю­ють мною. Вони скоріше втомлюють, ніж радують мене.

12.  У мене багато планів на майбутнє і я вірю в їх здійснення.

13.  У мене все більше життєвих розчарувань.

14.  Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох речей, які радували мене раніше.

15.  Іноді мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими з моїх учнів і колег.

16.  Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього й усіх.

17.  Я можу легко створити атмосферу доброзичливості і співпраці при спілку­ванні з моїми учнями та колегами.

18.  Я легко спілкуюсь з людьми незалежно від їх статусу і характеру.

19.  Я багато встигаю зробити.

20.  Я відчуваю себе на межі можливостей.

21.  Я багато чого ще зможу досягти в своєму житті.

22.  Іноді учні та колеги перекладають на мене тягар своїх проблем і обов'язків.

 

Обробка та інтерпретація результатів

Відповідно до «ключа» підраховуються суми балів за трьома субшкалами.

«Ключ»

 

Субшкала	Номер твердження	Сума балів (максимальна)
Емоційне виснаження	1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16,. 20	54
Деперсоналізація	5, 10, 11, 15, 22	ЗО
Редукція особистих досягнень	4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21	48

 

Рівень «професійного вигорання» визначається за таблицею рівнів «вигорання».

Таблиця рівнів «вигорання»

 

Субшкала	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Емоційне виснаження	0-16	17-26	27 і більше
Деперсоналізація	0-6	7-12	13 і більше
Редукція особистих до­сягнень	39 і більше	38-32	31-0

 

Інтерпретація даних

 Згідно з моделлю американських дослідників К. Маслам і С. Джексон, «вигорання» тлумачиться як синдром емоційного виснаження, деперсоналізації і редукції особистих досягнень.

Емоційне виснаження розглядається як основна складова «професійного виго­рання» та характеризується заниженим емоційним фоном, байдужістю або емоцій­ним перенасиченням.

Деперсоналізація проявляється у деформації стосунків з іншими людей, у інших — зростання негативізму, цинічності установок і почуттів стосовно реципієнтів: паціє­нтів, клієнтів, підлеглих тощо.

Редукція особистих досягнень полягає або в тенденції до негативного оціню­вання себе, своїх професійних досягнень та успіхів, негативізмі щодо службової гідності і можливостей, або у нівелюванні особистої гідності, обмеженні своїх мож­ливостей, обов'язків щодо інших.