Віктімблеймінг – це таке явище, при якому постраждала особа звинувачується у провокуванні насильства та у власній вині у тому, що трапилося. Тобто це усі ці «сам/сама винна». Якщо замислитися, то такі тези формуються у свідомості людей ще з дитинства. Адже батьки дуже часто використовують фрази на кшталт: «Сам винуватий, не треба було…», а далі кажуть, що саме не треба було: балуватися, стрибати, сперечатися та інше. Таким чином, звісно, дитину вчать нести відповідальність за свої дії, а також думати на декілька кроків вперед. Але інший бік медалі – це ствердження у власній винуватості, якщо з тобою трапляється щось погане. Тому й постраждала особа дуже часто вважає, що сама винна, тому не вважає можливим скаржитись чи просити допомоги. А якщо наважується, то отримує не підтримку, а звинувачення. Тому закріпляє думку, що таки справді винна сама. А це повністю розв’язує руки кривднику.

Як розпізнати віктімблеймінг? Ось декілька фраз, які свідчать про те, що це саме він:

Не треба було провокувати!

Чому він/вона це не зупинили?

Певно, це йому/їй подобалося!

На його/її місці я б ніколи…

Якби він/вона був/була більш розумним(ою), сміливим(ою)…

Та інші, схожі на ці.

Отже, єдина можливість побороти віктімблеймінг – це дотримуватися чітких тверджень, а також вчити цьому дітей:

Ніщо не може виправдати насильство

Постраждала особа не буває винною, вона потребує підтримки

Виправдання насильства – це зелене світло для кривдників

Ніхто не має права звинувачувати постраждалу особу, це – табу

Якщо ти постраждав від насильства, не дозволяй іншим звинувачувати тебе, ігноруй такі випади.

Сподіваємося, що у близькому майбутньому слово «віктімблеймінг» практично ніколи не буде згадуватися, адже це явище зникне!